Термін “частикові риби” не має ніякого відношення до зоологічної систематики та використовується виключно в риболовецькому промислі. Частиковими називають різні види промислових риб, які вважаються менш цінними, ніж осетрові і лососеві. Назва походить від дрібнопористої сітки – частика, з допомогою якої в основному ловили дрібну рибу (щуку, ляща, мойву, кефаль і т.д.).
Не чорна і не червона
Власне, і частикова ікра – це вся ікра, яка не відноситься до чорної і червоної. Виглядає така ікра теж менш ефектно – вона помітно дрібніше, а колір її світліше (він може бути білуватий, жовтий, рожевий). Однак і у такої ікри є свої шанувальники, адже вона буває дуже смачною. Крім того частикова ікра мало поступається чорній і червоній ікрі за своїми корисними властивостями. Та ще й допомагає зберегти струнку фігуру, так як зазвичай така не надто калорійна (до 88 до 140 ккал на 100 г). Про ціну, напевно, і згадувати не варто …
За способом виробництва частикова ікра ділиться на так звану “тараму” та “пробійну”. Тарама виходить, коли ікру солять в бочках без обробки – разом з оболонкою (ястиком). У другому випадку ікру очищають від оболонки через сито (яке називають “гуркіт” або “пробій”), в результаті чого ікра стає розсипчастою.
Різновиди частикової ікри
Однією з найсмачніших серед частикових риб вважається ікра щуки. Недарма в давнину вона цінувалася навіть більше, ніж чорна, і називалася “царським частуванням”.
Ікра щуки має янтарно-жовтий колір, розсипчасту консистенцію, тонкий смак і чудово підходить для закусок. Наприклад, її можна подати, змішавши з зеленою цибулею і сметаною. Або виготовити паштет, зваривши ікру з яйцем і перемеленими сухарями, а після запекти масу в духовці зі спеціями.
Крім смакових якостей ікра щуки дуже корисна – в першу чергу, для людей зі зниженим гемоглобіном.
Високо цінується гурманами і світло-помаранчева ікра вобли. Як і саму воблу, ікру зазвичай солять і сушать, після чого – пресують у брикети і продають в банках або пакетах.
А ось золотиста ікра ляща настільки чудова, що її можна їсти в будь-якому вигляді – смаженому, в’яленому, солоному і навіть сирому. За консистенцією ікринки цієї риби дрібні і розсипчасті. Лящ дуже плідний і здатний за один нерест відкласти 100 тис. ікринок.
Судак являється ще більш плідною рибою, здатний вимітати за один сезон 200-300 тис. ікринок.
Колір ікри судака – світло-бежевий або жовтуватий. У консервованому вигляді вона зазвичай має рідку консистенцію (при приготуванні нерідко використовують рослинне масло). Вживати цю ікру можна і несолоною – наприклад, смажити або випікати з неї млинці.
ФОТО 5
Особливо ніжним смаком відрізняється ікра тріски. Її дрібні ікринки персикового кольору практично не мають рибного присмаку.
Інша річ – ікра мойви. Смак у неї досить різкий, тому зазвичай цю ікру продають у вигляді пасти, куди додають масло, майонез і спеції. Ікра мойви коштує дешево і добре підходить для бутербродів і соусів.
З тієї ж причини не їдять в чистому вигляді ікру минтая, яка надходить у продаж у вигляді блідо-жовтуватої пасти. До того ж окрім різкого рибного запаху вона має гіркуватий смак. Головним споживачем цієї специфічної ікри є Японія, де дуже люблять додавати її в соуси і салати.
У пріоритеті у японців і ікра летючої риби, яка називається “тобіко”. При обробці вона набуває солонувато-копченого смаку і хрумтить на зубах.
Як правило, така ікра – незамінний інгредієнт для приготування правильного суші (також використовується масаго – ікри японської мойви, що є подібною за смаком). Також в тобіко обвалюють роли, та й окремо теж їдять з великим задоволенням.
Сама по собі ця ікра має червонувато-оранжевий колір, але винахідливі японці частенько її “перефарбовують”. Наприклад, роблять зеленою, додаючи васабі, або чорною, додаючи чорнило каракатиці. Тобіко різного кольору не тільки набуває різні відтінки смаку, але і красиво виглядає на обідньому столі.
