Мерланг — хто такий, де плаває, чим харчується. Ми зібрали найкорисніші факти про цю рибу та поділилися всім, чим знали. Сідайте зручніше, буде цікаво.
Як виглядає чорноморський мерланг
Як тільки не називають мерланга в Криму: мерланка, мізгір, голяка, пікша… Щоправда, якщо дотримуватися суворого наукового лексикону, то пікша — це все-таки інший вид мерлангу, хоч і належить до того сімейства тріскових.
Втім, і сам чорноморський мерланг не окремий вид, а підвид.
По-перше, від атлантичного мерланга наш герой відрізняється меншими розмірами. Його середня вага 200-250 г, а довжина рідко перевищує 25 см. По-друге, підборіддя чорноморського мерланга звисає маленький вусик.
Забарвлення у цієї риби зазвичай сріблясто-сіре, а вздовж боків тягнуться ряди невеликих жовтих плям. Над основою грудних плавників можна виявити ще дві темні плями. Такі ж є і у спорідненої пікші, через що англійці називають її «рибою св. Петра».
Мовляв, колись святий узяв цю рибу пальцями та залишив на тілі свої відбитки.
Плавників у мерланга багато: два черевні, два грудні, три спинні. Перший — коротший і вищий, а останній — майже доходить до хвостового), два анальні і один хвостовий (останній має усічену форму, ніби його хтось підрізав ножицями).
Гострі зуби видають у мерланзі хижака, а великі очі свідчать про денний спосіб життя. Мерланги полюють у товщі води, де поїдають ракоподібну, хамсу, ставриду. Та й своїми дрібними родичами та молоддю теж не гидує.
Мерланг шукає, де глибше та холодніше
Хоча мерланг і водиться у Чорному морі, спеку він не любить. Тому в теплий сезон намагається триматися у відкритому морі на глибині 50-60 метрів, де температура коливається від 3 до 16 градусів. Тільки з настанням холодів (або коли сильні вітри перемішують воду) мерланг може піднятися на поверхню або підійти до берегів.
За один раз самка відкладає від 1,4 до 5,3 тисяч ікринок. Хоча в її яєчниках ікри набагато більші — від 58 до 202 тисяч ікринок. Це з тим, що мерланг здатний розмножуватися цілий рік і відкладає ікру порційно — 20-30 разів і більше.
Через любов до бадьорого холоду основний пік нересту припадає на зиму. Саме тоді мерланги опускаються на глибину 80 метрів, де температура води лише 7-8 градусів.
Цікаво, що молодь, що вилупилася, щоб захиститися від ворогів і власних батьків, навчилася ховатися під… куполами медуз, яких, як відомо, голими руками не візьмеш.
Смачний, але швидко псується
Цікаво, що на Заході мерланг аж до кінця XX століття вважався дешевою рибою – їжею бідняків та кормом для свійських тварин. Під час хлібного дефіциту пекарів навіть звинувачували, що вони підмішують до нормального борошна — борошно із мерлангу.
Проте, з часом, чисельність мерланга скоротилася, і риба відразу стала делікатесом.
М’ясо у мерлангу має білий колір, пружну волокнисту структуру та ніжний солодкуватий присмак. Воно вважається дієтичним, тому що містить дуже мало жирів і вуглеводів. Його калорійність становить лише 85 ккал на 100 г.
Мерланга заморожують, в’ялять, використовують у консервах, роблять із нього котлети, а з ікри, печінки та молок – апетитний паштет.
Втім, промислового значення чорноморський мерланг не має. Розміри цієї риби невеликі, а великих скупчень вона не утворює.
Рибалки-аматори теж знають, що ніжність м’яса мерланга має зворотний бік. Будучи спійманою в спеку, ця риба дуже швидко починає розкладатися і «пускати сік».
Георг Гіргенс «З вудкою біля Чорного моря»:
Чи вона смачна? Досить смачна у вусі (тільки не перетравлювати!), на сковороді. В’ялена – жорстка. М’ясо цієї риби слабке, і улов слід якнайшвидше приготувати до столу. У холодну пору року, навесні або пізньої осені (при північних вітрах у листопаді-грудні у пікші знову відкривається хід на мілини), ця слабкість тіла її не так помітна. Але під час літньої спеки, витягнута в човен із глибини відомою снастью – самодуром, вона буквально на очах втрачає свої обриси, стає на вигляд ніби безкістною м’якою масою. Загалом, через три-чотири години симпатична рибка набуває дуже непривабливого «товарного» вигляду. Хоч встановлюй на кормі примус, щоб якнайшвидше виготовити жареху!..